Усі хімічні елементи позначають спеціальними символами — однією або двома латинськими літерами, причому перша літера завжди велика, а друга мала. Наприклад, водень позначають символом H, сірку — символом S, залізо — символом Fe, кисень — символом O і т. д. Сучасні символи хімічних елементів були введені в хімію на початку XIX ст.
Кожний хімічний символ означає, по-перше, назву елемента, по-друге, при записах формул хімічних реакцій — один атом цього елемента. Хімічні символи служать також для складання хімічних формул речовин.
Нукліди позначають символом хімічного елемента із переднім верхнім індексом, рівним масовому числу, наприклад, 12C означає нуклід вуглецю з 12-ма нуклонами, з яких 6 протонів та 6 нейтронів.
Крім номера кожен хімічний елемент має назву, що склалася історично. Системою найменувань хімічних сполук опікується Міжнародний союз фундаментальної та прикладної хімії (IUPAC). З метою уніфікації хімічних назв IUPAC розробив рекомендації латинізованих назв хімічних елементів, затверджений в Україні ДСТУ 2439-94 — визначені цим стандартом назви повинні вживатися в науковій літературі. Таким чином, деякі з хімічних елементів мають дві назви — латинізовану та питому українську. Наприклад, Гідроген є науковою назвою елемента водню, а Арсен — миш'яку. Стандарт критикують деякі науковці, зокрема за те, що «українські назви хімічних елементів недоречно замінено на латинізовані відповідники». Така заміна насправді відсутня в рекомендаціях IUPAC, і в жодній національній хімічній номенклатурі (англійській, французькій, російській тощо) її не роблять (наприклад, англійською елементи gold та iron не замінено на Aurum та Ferrum)[3][4][5][6].
Назви хімічних елементів за ДСТУ 2439-94 разом із історичними назвами наведені в алфавітному показнику в кінці статті.
Комментариев нет:
Отправить комментарий